5. Українське релігієзнавство в контексті світової науки про релігію (з кн.2 “Релігієзнавча наука років незалежності”, автор проф.Л.О.Филипович)

Українське релігієзнавство увійшло до світового наукового співтовариства порівняно недавно. Знайомство із західною наукою про релігію, яка виявилася неоднорідною, ґрунтованою часто на різних методологічних підходах та методичних засобах, збіглося із непростими внутрішніми трансформаціями, які переживало все гуманітарне знання в Україні після світоглядних та політичних змін у суспільстві. Вітчизняне релігієзнавство в пошуках своєї ідентичності пішло, з одного боку, шляхом протиставлення себе богослов’ю, а з іншого – шляхом відмежування від наукового атеїзму. На перших порах актуальнішим виявився вихід релігієзнавства з лона заідеологізованого суспільствознавства. У формі критичного щодо релігії дослідження релігієзнавство радянської доби було включене до наукового атеїзму. Відтак релігієзнавство поставало не як знання про релігію, а як її критика. Це спотворювало предмет релігієзнавства, сутність релігієзнавчого пізнання, орієнтувало не на дослідження релігійного феномену у всьому розмаїтті форм його існування й складної історії, а на пошуки “компромату” на релігійне світобачення, релігійну віру. Так склалося, що звичайне, без атеїстичного ухилу зацікавлення релігією фактично не мало наукової перспективи в Україні. Однак після розпаду СРСР релігія і церква отримали новий статус в суспільстві, до релігії звернулися мільйони людей, потреба в знанні про релігію стала як ніколи актуальною. (більше…)

2. АКАДЕМІЧНА РЕЛІГІЄЗНАВЧА ІНСТИТУЦІЯ (з кн.2 “Релігієзнавча наука років незалежності”, автор проф.А.М.Колодний)

Про Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України: його історію, роботу, співробітників, видання, плани й перспективи. (більше…)

Подається скорочено

Розділ І кн.2 “Релігієзнавча наука років незалежності”

УКРАЇНСЬКЕ РЕЛІГІЄЗНАВСТВО В ЙОГО РОЗВИТКУ І НИНІШНЬОМУ СТАНІ

1. РЕЛІГІЄЗНАВЧА ДУМКА УКРАЇНИ: ЇЇ ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННІ ЗДОБУТКИ (автор – проф.А.М.Колодний)

Релігієзнавча думка України до років нашої незалежності всебічно розглядається в першому томі видання. Тут її історію подаємо лише в історіософському зрізі, без повного розгляду релігієзнавчої спадщини її значимих репрезентів. (більше…)

Релігієзнавство України незалежної

Цю книгу підготовлено на основі доопрацювання колективної монографії «Академічне релігієзнавство України: історія і сьогодення» (К., 2006), написаної співробітниками Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ. У ній узагальнюються здобутки релігієзнавчої науки України років незалежності, зокрема в такій його дисциплінарній сфері як конфесійне релігієзнавство.

Зацікавлених просимо звертатися у Відділення релігієзнавства, тел. 279-04-18.

Можемо запропонувати ще низку видань з релігієзнавчої проблематики:колективних та індивідуальних монографій, брошур, наукових збірників, номерів наших періодичних видань, диск “Академічне релігієзнавство” та ін.

ЗМІСТ

Вступ (А.Колодний) ……………………………………………………..

Розділ І. Українське релігієзнавство

в його РОЗВИТКУ І НИНІШНЬОМУ СТАНІ ……………………

  1. Релігієзнавча думка України: її історія і сьогоденні здобутки (А.Колодний)
  2. Академічна релігієзнавча інституція (А.Колодний) ……………….
  3. Етнологія релігії в структурі українського релігієзнавства (Л.Филипович)
  4. Релігієзнавча наука і релігієзнавча освіта (А.Колодний) …………
  5. Українське релігієзнавство в контексті світової науки про релігію (Л.Филипович)
  6. Українське богословське релігієзнавство сьогодення (В.Шевченко) .

Розділ ІІ. Конфесійне релігієзнавство –

домінуюча складова українського релігієзнавства

  1. Процес конфесіоналізації релігійного життя України як об’єкт наукового вивчення (В.Климов) …………………………………..
  2. Свобода буття релігії: релігієзнавчий вимір (М.Бабій) …………
  3. Християнознавчі студії України (П.Павленко) …………………..
  4. Православна проблематика в дослідницьких здобутках українських релігієзнавців (О.Саган) ……………………………..
  5. Католицизм України в сучасних академічних дослідженнях (О.Недавня)
  6. Протестантизм як предмет релігієзнавчого дослідження (П.Яроцький)
  7. Нові релігійні течії в дослідженнях українських вчених (Л.Филипович)
  8. Харизматизм в дослідницькому пошуку релігієзнавців (В.Титаренко)
  9. Історіософія ісламу в Україні: минуле та майбутнє (Т.Хазир-Огли)

Післяслово. Актуальні проблеми і перспективи релігієзнавчої науки України (А.Колодний) ………………………………………………………………………..

Додатки. ……………………………………………………………………

Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України в його науковому складі (на поч. 2010 року) ……..

Українська Асоціація релігієзнавців ……………………………………..

Видання книжкової, брошурної та журнальної форми Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ 1996-2009 років ………………………..

ВСТУП (більше…)

,,Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті сучасних суспільних трансформацій”

Сім років поспіль на Буковині проводяться наукові заходи, які сприяють як розвитку практичного релігієзнавства та соціології релігії, так і толеризують і урізноманітнюють форми міжконфесійних відносин.

Земля Буковинського краю уже вкотре стає тим експериментальним майданчиком, де відпрацьовуються нові підходи до соціалізації релігії, включення її в соціум як засобу інтеграції та консолідації українського етносу. Показовим є те, що в цьому поліетнічному, поліконфесійному та полікультурному регіоні проживає понад 100 націй і народностей, які ідентифікують себе з різними конфесійними напрямками (25 різновидів), але при цьому знаходять спільну мову та точки дотику для включення в соціальні перетворення.

Строката віросповідна та етнічна карта Буковини у певній мірі є відображенням етно-релігійної мозаїки України.

Специфічною рисою релігійного середовища, яке в той же час є етнічним ідентифікатором, є те, що буковинська земля, будучи найменшою за територією в Україні (1,3% від її площі і чисельністю біля 1 млн. населення), при наявності 1116 релігійних організацій (1076 громад)) посідає 8-ме місце за кількістю і друге після Закарпатської за густотою релігійних організацій (2,68 на один населений пункт).

Важливим соціологічним показником, що відображає специфіку релігійного середовища краю є його висока релігійність – біля 660 тис. осіб (73% від загальної кількості населення) відносять себе до якоїсь конфесії. Майже третя частина з них (240 тис.) – пенсіонери.

Враховуючи досвід буковинців мирно співіснувати, незважаючи на полісвітоглядність та поліетнічність, наукова еліта України, як і гості із-за кордону вирішили вкотре зібратись на науковому форумі для обговорення нагальних проблем та відпрацювання моделей співжиття в глобалізованому світі.

Саме ці проблеми розглядались на міжнародній науковій конференції ,,Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті сучасних суспільних трансформацій”, яка проходила 29–30 квітня на базі філософсько-теологічного факультету співорганізаторами якої виступили Міністерство освіти і науки України, Чернівецька облдержадміністрація, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Відділення релігієзнавства інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, Інститут соціології НАН України, Українська асоціація релігієзнавців та Українська асоціація релігійної свободи. (більше…)

Вийшов 8-й том десятитомної історії релігій в Україні “НОВІ РЕЛІГІЇ УКРАЇНИ” – 832 с.

В результаті зусиль багатьох науковців, а особливо головного редактора всього проекту проф.А.Колодного, побачило світ унікальне видання, в якому зібраний матеріал про більш ніж 50 новітніх течій в Україні. Крім довідкової інформації проособливості віровчення та обрядової практики, організації і суспільної функціональності течій неохристиянського, язичницького, орієнталістського та іншого спрямування, в книзі розглядається природа новітніх релігійних явищ, їхня суть, прояви, специфіка нетрадиційної релігійнотсі, її статус. Автори чітко визначилися в своїх вихідних методологічних принципах, що дало можливість запропонувати українському суспільству зважений погляд на процеси релігієтворення, запросити читачів до вдумливого сприйняття інформації, яка є такою неоднозначною щодо нових релігій.

Сподіваємося, що том зацікавить не тільки фахівців-релігієзнавців, але й стане у пригоді державним службовцям, які мають справу з конфесійним багатоманіттям України, для журналістів, яким бракує достовірної інформації про нові явища в релігійному житті України, для всіх тих, хто цікавиться духовним розвитком людства, зокрема українців, хто бажає пізнати себе через іншого, поважаючи релігієвибір кожної людини.

Бажаємо всім продуктивного приросту знань про нові релігії України, усвідомлення єдності людей у пошуках своєї духовної природи при збереженні унікальності релігійних досвідів як окремої особи, так і всієї нації.

Мне, как выпускнице философского факультета КНУ 1955 года на пятом курсе посчастливилось прослушать лекции проф. В.К. Танчера, который, будучи деканом факультета, впервые его читал. Как и любые студенты, мы сначала игнорировали дополнительный курс, ибо читался он во втором семестре, когда мы заканчивали написание дипломных работ и готовились к госэкзаменам. Но после первых лекций, которые отличались интересным содержанием и необычной формой, мы оценили нашего лектора очень высоко. Ибо преподаватель давал нам, философам, ценный научный материал, который многим пригодился в будущем. Владимир Карлович стал для нас образцовым педагогом-методистом, ибо излагал материал последовательно, акцентируя внимание на сущности каждой темы, важнейших понятиях, заключая вышесказанное емкими выводами.

В.Танчер убедительно излагал материал, умело использовал наши философские знания для доказательства того или иного положения. Уважение вызывало и то, что лектор свободно владел фактами, читал лекции не по конспектам, а обращаясь к аудитории, глядя нам в глаза.

Наш преподаватель был высоко нравственной личностью, он уважал студентов. Мне запомнилось, как Танчер отвечал на наши вопросы. Если человек задавал некорректный вопрос (а такие были), он всегда поднимал этот вопрос до научного уровня и только тогда высказывал свое мнение, научное видение проблемы в теории и практике.

После лекций Владимира Карловича долго не отпускали студенты, которые довольно плотно окружали его, задавая дополнительные вопросы. И в своих ответах он был очень честным: если не знал досконально ответа, то обещал уточнить и на следующий раз обязательно возвращался к ответу.

Владимир Карлович в моей памяти остался добрым, порядочным, ответственным человеком, особенно по отношению к студентам. Если он вызывал к себе в кабинет, как декан, то не ругал, не позволял себе грубости или оскорблений, был заботлив и внимателен к проблемам студентов. Он знал, кому надо помочь словом, а кому материально.

Особенно тепло Танчер относился к выпускникам. Он всех знал по фамилиям, а многих по именам. Даже после многих лет он знал и признавал своих «птенцов», многим помогал продвигаться в работе, науке, в жизни. У меня особенное отношение к этому человеку, ибо он согласился быть моим оппонентом при защите кандидатской диссертации.

Нельзя не помнить все то добро, которое без всякой корысти делал В.К.Танчер многим людям, и память о нем навсегда сохраниться не только как о талантливом руководители кафедры, факультета, но и достойном человеке.

Зоя Филипович (Редько)