конференції-2010


Шановні колеги!

24 червня 2010 року (четвер) о 12 годині у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України відбудеться 2-й круглий стіл із філософії релігії  із серії запланованих заходів з метою актуалізації філософії релігії в сучасній Україні. Тема цього круглого столу: Проблематико-методологічні розмежування філософії релігії та релігійної філософії. Запрошуємо Вас до виступів та обговорення.

,,Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті сучасних суспільних трансформацій”

Сім років поспіль на Буковині проводяться наукові заходи, які сприяють як розвитку практичного релігієзнавства та соціології релігії, так і толеризують і урізноманітнюють форми міжконфесійних відносин.

Земля Буковинського краю уже вкотре стає тим експериментальним майданчиком, де відпрацьовуються нові підходи до соціалізації релігії, включення її в соціум як засобу інтеграції та консолідації українського етносу. Показовим є те, що в цьому поліетнічному, поліконфесійному та полікультурному регіоні проживає понад 100 націй і народностей, які ідентифікують себе з різними конфесійними напрямками (25 різновидів), але при цьому знаходять спільну мову та точки дотику для включення в соціальні перетворення.

Строката віросповідна та етнічна карта Буковини у певній мірі є відображенням етно-релігійної мозаїки України.

Специфічною рисою релігійного середовища, яке в той же час є етнічним ідентифікатором, є те, що буковинська земля, будучи найменшою за територією в Україні (1,3% від її площі і чисельністю біля 1 млн. населення), при наявності 1116 релігійних організацій (1076 громад)) посідає 8-ме місце за кількістю і друге після Закарпатської за густотою релігійних організацій (2,68 на один населений пункт).

Важливим соціологічним показником, що відображає специфіку релігійного середовища краю є його висока релігійність – біля 660 тис. осіб (73% від загальної кількості населення) відносять себе до якоїсь конфесії. Майже третя частина з них (240 тис.) – пенсіонери.

Враховуючи досвід буковинців мирно співіснувати, незважаючи на полісвітоглядність та поліетнічність, наукова еліта України, як і гості із-за кордону вирішили вкотре зібратись на науковому форумі для обговорення нагальних проблем та відпрацювання моделей співжиття в глобалізованому світі.

Саме ці проблеми розглядались на міжнародній науковій конференції ,,Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті сучасних суспільних трансформацій”, яка проходила 29–30 квітня на базі філософсько-теологічного факультету співорганізаторами якої виступили Міністерство освіти і науки України, Чернівецька облдержадміністрація, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Відділення релігієзнавства інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, Інститут соціології НАН України, Українська асоціація релігієзнавців та Українська асоціація релігійної свободи. (більше…)

Мне, как выпускнице философского факультета КНУ 1955 года на пятом курсе посчастливилось прослушать лекции проф. В.К. Танчера, который, будучи деканом факультета, впервые его читал. Как и любые студенты, мы сначала игнорировали дополнительный курс, ибо читался он во втором семестре, когда мы заканчивали написание дипломных работ и готовились к госэкзаменам. Но после первых лекций, которые отличались интересным содержанием и необычной формой, мы оценили нашего лектора очень высоко. Ибо преподаватель давал нам, философам, ценный научный материал, который многим пригодился в будущем. Владимир Карлович стал для нас образцовым педагогом-методистом, ибо излагал материал последовательно, акцентируя внимание на сущности каждой темы, важнейших понятиях, заключая вышесказанное емкими выводами.

В.Танчер убедительно излагал материал, умело использовал наши философские знания для доказательства того или иного положения. Уважение вызывало и то, что лектор свободно владел фактами, читал лекции не по конспектам, а обращаясь к аудитории, глядя нам в глаза.

Наш преподаватель был высоко нравственной личностью, он уважал студентов. Мне запомнилось, как Танчер отвечал на наши вопросы. Если человек задавал некорректный вопрос (а такие были), он всегда поднимал этот вопрос до научного уровня и только тогда высказывал свое мнение, научное видение проблемы в теории и практике.

После лекций Владимира Карловича долго не отпускали студенты, которые довольно плотно окружали его, задавая дополнительные вопросы. И в своих ответах он был очень честным: если не знал досконально ответа, то обещал уточнить и на следующий раз обязательно возвращался к ответу.

Владимир Карлович в моей памяти остался добрым, порядочным, ответственным человеком, особенно по отношению к студентам. Если он вызывал к себе в кабинет, как декан, то не ругал, не позволял себе грубости или оскорблений, был заботлив и внимателен к проблемам студентов. Он знал, кому надо помочь словом, а кому материально.

Особенно тепло Танчер относился к выпускникам. Он всех знал по фамилиям, а многих по именам. Даже после многих лет он знал и признавал своих «птенцов», многим помогал продвигаться в работе, науке, в жизни. У меня особенное отношение к этому человеку, ибо он согласился быть моим оппонентом при защите кандидатской диссертации.

Нельзя не помнить все то добро, которое без всякой корысти делал В.К.Танчер многим людям, и память о нем навсегда сохраниться не только как о талантливом руководители кафедры, факультета, но и достойном человеке.

Зоя Филипович (Редько)

Всечеснішому зібранню світлої пам’яті релігієзнавців України!

Без жодного перебільшення можна жахнутися при думці, що чекало етноконфесійне відродження нашого народу, коли б не горстка самовідданих усопших і живущих нині ветеранів науки з глибинним почуттям національної совісті не ситали б на захист духовного поступу українства. Інші сили у сфері релігієзнавчої думки цього зробити не змогли б.

Завдячуючи їм, сьогодні ми маємо потужну школу релігієзнавства на варті Правди національного Духа. Їх безкорисливий подвиг, іменами Лобовика, Танчера, Косухи, Калініна та інших, навіки занесений на скрижалі свободи України.

Член-кореспондент Української вільної академії наук у Канаді, кавалер ордена “За заслуги” Арсен Гудима

Вельмишановні представники зібрання світової пам’яті релігієзнавчої еліти України

Сьогодні, в бурині духовного відродження України, широкого розмаху релігієвідроджуючих процесів, формування громадянського полікультурного та поліконфесійного суспільства слід віддати належне потужній когорті піонерів релігієзнавчого руху, ветеранам науки, зусиллями яких відбулося становлення українського національного релігієзнавства.

Завдячуючи їх кропіткій праці на ниві духовності, пошуку оптимальної моделі релігієзнавчих досліджень, виважених рекомендацій щодо формування толерантних міжконфесійних та державно-церковних відносин в Україні існує повага представників релігійних відносин один до одного, сформувався позитивний психологічний клімат в релігійному просторі. Безкорисливий подвиг на ниві науки великі творчі здобутки прогностичного характеру Лобовика, Танчера, Косухи, Калініна, Филиповича, Огневої, Суярка та інших будуть занесені на скрижалі релігієзнавчої науки та української історії.

Від релігієзнавців та громадськості Буковини,

колективу гуманітаріїв Чернівецького національного

університету імені Юрія Федьковича

професор В.І.Докаш

Згадаємо і пам’янемо:

– професорів: А.Аветисяна, М.Богомолова, І.Власовського, Н.Горбача, В.Горського, Я.Дашкевича, В.Зоца, А.Єришева, Ю.Калініна, П.Косуху, О.Крижанівського, В.Лебединця, Б.Лобовика, Ю.Мулика-Луцика, І.Огієнка, В.Олексюка, П.Петлякова, М.Поснова, В.Танчера, В.Фомиченка, М.Чубатого;

– доцентів: І.Батюка, В.Бичатіна, Б.Бичка, МБойка, І.Бражника, І.Бречака, А.Васильєвої, М.Гайковського, В.Голубовича, Б.Животка, Ю.Змеєва, В.Кальченка, П.Козика, М.Копаницю, Б.Крживицького, А.Кузовкова, Б.Кузьміна, В.Келембетову, Т.Кічка, М.Литвиненка, З.Нечитайло, О.Огнєву, М.Пастуха, Ф.Придувалова, Р.Приходька, В.Сапіги, А.Сиксая, В.Суярка, Ю.Терещенка, П.Степанова, М.Філоненка, Н.Чухим, А.Шиша, В.Щедріна;

– наукових працівників і викладачів: О.Гальчука, А.Дубину, В.Лебідя, М.Лободу, Н.Панасюк, А.Річинського, О.Филиповича;

– тих, про кого ще не маємо інформації.

Нарешті відбулася конференція, яку спільно організували ВР ІФ НАНУ, КНУ, УАР, присвячену вшануванню пам*яті своїх колег. Ідея такого заходу неодноразово обговорювалася в колах науковців та викладачів. І от 11 березня таки сталося те, що давно вже треба було зробити: згадати своїх вчителів і старших колег, на плечах яких стоїмо ми, а відповідно і наші учні.

Ідею проведення акції “Пам*ятаймо!” підтримав декан філософського факультету КНУ проф. А.Конверський, зав.кафедри релігієзнавства проф. В.Лубський, академік-секретар НАНУ О.Онищенко, керівник Відділення релігієзнавства проф. А.Колодний, а реалізували її – колективи кафедри релігієзнавства (проф. О.Предко) та Відділення релігієзнавства (проф.Л.Филипович). До участі в заході були запрошені студенти КНУ, нинішні і колишні, аспіранти кафедри релігієзнавства та ВР ІФ, кияни і некияни (див. Програму). Зібралося біля сотні учасників, частина з яких прочитали доповіді, поділилися своїми спогадами, інші – уважно слухали.

Згадали і пам*янули всіх, хто вже пішов від нас, але завдяки праці яких ми можемо говорити про відчизняне релігієзнавство.

Перед учасниками конференції виступили:

проф. А.Колодний, проф. В.Лубський, проф. О.Предко, проф. П.Яроцький, наук.співробітник О.Горкуша, ст.н.с. О.Бучма, доц. О.Сарапін, проф. Л.Виговський, проф. Є.Дулуман, проф. Л.Филипович.

Учасники конференція дізналися про початки науки про релігію в Україні, про славетних професорів Києво-Могилянської академії та Київського університету, про науковий здобуток дослідників, як світських, так і релігійних.

Науковці з КНУ та ВР ІФ на основі аналізу наукової спадщини Б.Лобовика, А.Єришева, П.Косухи, В.Танчера, Ю.Калініна запропонували своє бачення гносеології, соціології релігії, познайомили присутніх із внеском вчених у розвиток гуманітаристики.

Про події 50-річної давнини згадали проф. Є.Дулуман, один з перших аспірантів кафедри релігієзнавства КНУ, перша студентка курсу В.Танчера З.Филипович, колишній лаборант кафедри О.Шуба, студент, а пізніше аспірант кафедри, нині проф.Л.Виговський, пров.н.с. М.Кирюшко.

Зачитали звернення Тернопільського і Чернівецького осередку УАР до учасників конференції.

Спеціально до цієї події науковці приурочили видання двох книжок: “Дисциплінарне релігієзнавство” (219 с.) та “Релігієзнавство України. В двох книгах. Книга друга. Релігієзнавча наука років незалежності” (258 с.)

За результатами конференції планується видати окремий номер бюлетеня “Українське релігієзнавствство”, присвячений дослідженням наукового і викладацького спадку засновників українського релігієзнавства.

Світлини з конференції тут

Шановні колеги!

25 березня – 2 квітня, 2010 в КМА відбуватиметься міжнародна конференція

ПРИВИД БОГА:
РЕЛІГІЯ, АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ, АТЕЇЗМ (більше…)

Наступна сторінка »