В цьому році виповнилося 75 років від дня смерті Миколи Михайловича Боголюбова (1872-1934). Проглянувши російські енциклопедичні і словникові видання, я не знайшов в них навіть згадки про цю славну людину. А між тим він народився у сім’ї священика  в с. Павлівське Нижегородської губернії, закінчив Лисківське духовне училище (1886 рік), Нижегородську семінарію (1892 рік)  й Московську духовну академію (1896 рік).  Магістерське звання він одержав у 1900 році  після захисту дисертації «Теїзм і пантеїзм» в цій же академії. Відомі професори С.Глаголєв і П. Флоренський опонували М.М.Боголюбову у 1917 році при одержанні ним степені доктора богословія за працю «Філософія релігії».

Багатопрофільною була викладацька робота М.Боголюбова в навчальних закладах Нижнього Новгорода з 1897 по 1909 рік.  Це – географія, російська мова, логіка, психологія, історія філософії і зрештою – Закон Божий. В 1906-1909 роках Микола Михайлович  був головним редактором  «Нижегородского церковно-общественного вестника».

З невідомих обставин доля доктора з 1909 року пов’язана з Україною.  Напочатках (1909-1913 рр.) він був законовчителем Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині. Потім – п’ять років праці професором Університету святого Володимира в Києві. Саме в ці роки М.М.Боголюбовим написана і видрукувана перша частина його фундаментальної праці «Філософія релігії». Дружина професора-богослова мала консерваторну освіту й працювала в Києві за фахом.

У зв’язку з революційними подіями і громадянською війною, а зретою утвердження в Україні комуністичної влади професору прийшлося залишити університет і перебратися на священичу стезю в село Велика Круча, що в Пір’ятинському уїзді на Полтавщині. Припускаю, що дружина М.Боголюбова скоріше всього була українкою.  Щоб якось вижити й уникнути можливих переслідувань, сімейство (а воно мало трьох синів)  поселилося в її батьківському селі. В сім’ї знали і шанували українську мову, вважали її рідною разом з російською. «Кобзар»Тараса Шевченка  всі Боголюбови знали майже на пам’ять.

Повернення сім’ї до Києва і служба Миколи Михайловича в Покровській церкві на київській Пріорці  була нетривалою. У 1925 році сім’я Боголюбових перебралася до Нижнього Новгорода, де до своєї смерті у 1934 році Микола Михайлович був настоятелем храму Всемилостивого Спаса. В ці роки життя ним майже нічого не було написано. Більше того, за якісь вияви антирадянської діяльності отця-професора навіть було арештовано.  Звільнення  з ув’язнення  добився на той час вже відомий як видатний вчений-математик  його син Микола, сторіччя від дня народження як  науковця світового рівня, до речі, відзначалося цього року. З цією метою він особисто їздив до відомого радянського державного діяча Менжинського.

Відтак найбільш плідними роками М.М.Боголюбова як релігієзнавця були роки його життя  в Україні. Саме тут у 1915 році він видрукував  свою працю «Філософія релігії» (452с.) В ці ж роки у різних періодичних виданнях видруковуються його статті «Образ Иисуса Христа  в Э. Ренана и Д.Штрауса», «Марксизм и наука», «Христинство и мифология», «Современные внецерковные движения», «Кризис мифологического сознания в Индии  и в Древней Греции», «О приёмах защиты истины христианства», «К вопросу о происхождении христианства» та ін.  У 1918 році вийшла доопрацьованою перша частина його «Философии религии» (356 с.).

Як пише у своєму листі до мене молодший син профессора Михайло Миколайович Боголюбов, який нині проживає у Санкт-Петербурзі, після  повернення до Росії батько написав другу частину «Філософії релігії», а також праці «Життя Ісуса» та «Життя Богородиці», але всі вони пропали в стані рукописів. Можна припускати, що вони могли бути самознищеними, коли профессор зазнав політичних гонінь і переслідувань.

Українські релігієзнавці розглядають творчий здобуток М.М.Боголюбова як часточку української релігієзнавчої традиції. Його портрет висить в Інституті філософії НАНУ в галереї портретів основоположників дисциплінарних виявів українського релігієзнавства. Маємо намір упорядкувати й видати з науковими коментарями «Філософію релігії» й інші твори богослова-науковця.

Відділекння релігієзнавства ІФ НАНУ підтримує зв’язки із сином вченого Михайлом Миколайовичем, який також працює у сфері релігієзнавчих досліджень.  Ним у 1990 році  фундовано  науковий семінар «Православ’я на Далекому Сході».  За його редакцією і авторством вийшло чотири випуски праць з такою ж назвою (1993, 1996, 2001 та 2004 роки). Готується до друку п’ятий випуск. Син сходознався Олексій Боголюбов захистив історичну дисертацію на тему «Русская Православная миссия в Японии”. Відтак релігієзнавча дослідницька традиція сім’ї Боголюбових продовжується. Сподіваємося на подальшу творчу співпрацю з нею.

Професор Анатолій  КОЛОДНИЙ

Advertisements