Керівник Відділення релігієзнавства ІФ НАН України професор Анатолій КОЛОДНИЙ

РЕЛІГІЙНА МЕРЕЖА УКРАЇНИ НА СІЧЕНЬ 2009 РОКУ

В другому числі часопису «Релігійна панорама» я щороку висловлюю свої міркування про стан релігійного життя країни, звертаючись при цьому до офіційної статистики його мережі, яку дає Держкомнацрелігій України. При цьому (окрім нового підсумкового аналізу) подаю з року в рік приблизно один і той же текст з тим, щоб можна було легко порівнювати щорічні конфесійні зміни, визначати успішність чи кризовість пройдешнього року для кожної з діючих в Україні релігійних спільнот.

Деякі наші розрахунки не співпадають із держкомівськими із-за різного віднесення тих чи інших релігійних спільнот до певних конфесій. При цьому у нас йде мова про діючі релігійні організації, а не тільки офіційно зареєстровані.

В 2008 році ми мали зростання релігійної мережі країни на 624 релігійних організацій. Як бачимо, воно вже є не таким інтенсивним, як у перші роки незалежності. Та й в порівнянні з 2007 роком, коли було зростання на 778 організацій, воно є на 154 одиниці меншим, а в порівнянні із 2006 роком, коли мережа зросла на 2258 релігійних організацій, воно виглядає взагалі мізером (лише 1,86 %).

Такого незначного зростання релігійної мережі у нас не було, починаючи цей відлік з 1991 року. Не можу сказати, що це зменшення є наслідком насичення організаціями релігійної мережі, бо ж простір для свого зростання в центральному і східному регіонах вона має практично ще надто значні. На січень 2009 р. Держкомнацрелігії України офіційно зафіксовано 34465 організацій. Проте ми тут не можемо сказати точно, скільком різним релігійних течіям, церквам і спільнотам належить ця цифра, бо ж ось уже вп’яте з невідомих причин названим державним органом використано оптовий підхід в оприлюдненні статистики цілого ряду меншинних конфесій.

То ж і маємо тепер в інформації узагальнені „інші” православні (93 організації), лютеранські (19), євангельсько-баптистські (271), християн євангельської віри (477), харизматичні (473), орієнталістські (52), іудейські (23), язичницькі (64) спільноти. В такий спосіб „зникли” з нашого релігійного життя назаряни і методисти, Сахаджа-Йога і Армія спасіння, Собор рідновірів і месіанський іудаїзм, незалежні баптисти і п’ятидесятники, Нове покоління і Церква Божа Закарпаття, хоч кількість громад кожної з цих течій в статистиці раніше становила більше десятка, а то й декількох десятків кожної з них. „Немає” уже в нас англікан, молокан, інших православних церков, сведенборгців, громад Шрі Чінмоя і Сант Мат, деяких інших східних і неохристиянських релігійних спільнот. Відтак Держкомнацрелігій вже протягом п’ятирічки дає мертву (бо так легше і безклопітно) статистику релігійної мережі. Вона дає можливість сказати, тільки певною мірою про кількісні зміни, а не конфесійні.

Маємо повний вінігрет в блоці, скажу так, позаправославнокатолицьких християнських конфесій. Тут ранній протестантизм йде в перемішку з пізнім і неопротестантизмом та харизматами. В мусульманстві з’явилося дві нові всеукраїнські спільноти – Київський муфтіят і ДУМУ УММА, але в статистиці вони віднесені в «догадайся мол сама». До об’єднаного орієнталізму включено спільноти, які такими не є. Тому й приходиться при науковому аналізі конфесійних змін України заглядати в статистику 2003 року, хоч, зрозуміло, вона вже застаріла.

Відтак в Держкомнацрелігій маємо фіксаторів релігійного життя, а не його аналітиків. Вище ми вжили термін «зафіксовано», бо ж не всі наявні в Україні релігійні організації мають державну реєстрацію.

Ще одне. В цифри, які подаються нижче, включаються не тільки державними органами зареєстровані, а й незареєстровані ними релігійні організації, але офіційно засвідчені як такі, що є. При цьому нижче в тексті значком + чи – біля цифри фіксується зміна показника 2008 року в порівнянні із аналогічним показниками 2007 року. Названа вище загальна цифра 34465 включає 33083 релігійні громади, 432 (+11) монастирі із 6685 (+87) насельниками в них, 196 (+4) духовних навчальних закладів із 17549 (-826) слухачами, 340 (+7) місій, 74 братства.

Священнослужителів в різних конфесіях було 29892 (+451). Із них 783 (+10) – іноземці. Для богослужбової та іншої релігійної діяльності в 2008 році запрошувалось в Україну 3710 осіб. Найбільше запрошували до себе іноземців іудейські громади (2481), мормони (1291), євангельські християни баптисти (1104), римо-католики (644), харизмати (639) та ін.. Проте ця офіційна статистика не враховує той факт, що до православних із країн СНД (насамперед Росії) можна приїхати і без відповідного візового оформлення.

В 2008 р. при релігійних громадах працювали 12633 (-56) недільні школи, видруковувалось 377 (-6) часописи і газети. 1826 релігійних організацій не мали ще державної реєстрації. Як і в минулі роки, найбільшою складовою релігійного життя України залишалося Православ’я. Загалом воно (включаючи не тільки УПЦ МП, УПЦ КП і УАПЦ, а й різні течії православного коріння) на початок січня 2009 року нараховує 17543 (+360) релігійні організації, що становить 50,8 % від загальної їх кількості. Основні три Православні Церкви набирають лише 50,2% мережі. При різних соціологічних дослідженнях до православних себе відносить лише 36-48 відсотків респондентів.

Відтак Україна не є православною країною, як це дехто прагне довести, а є країною з домінуванням православної конфесії. Тому дещо дивними виглядають потуги Президента створити ледь не державну Помісну Православну Церкву. Вирішення питання церквотворення в державі, від якої релігійні організації відокремлені, то не справа влади, виповнення її забаганок. Навіть Ісус Христос вчив, що кесареві проблеми має вирішувати кесар, а Божі – його Церква.

Домінуючою в Православ’ї України є Православна Церква Московського Патріархату. На сьогодні вона має 44 єпархії, в яких діють 11539 (+205) громад віруючих. Церква налічує 177 (+4) монастирів із 4562 (+77) ченцями і черницями, 19 (+1) духовних навчальних закладів із 4211 (+241) слухачами, 106 періодичних видань, 4158 (+46) недільних шкіл та 34 братства. Церковну службу здійснюють 9275 (+58) священиків. Офіс Церкви знаходиться в Києво-Печерській Лаврі, але в Києві в 2008 році почалося будівництво кафедрального храму й нового офісу УПЦ МП. Предстоятелем Православної Церкви України Московського Патріархату є митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

Українська Православна Церква Київського Патріархату нараховує 31 єпархію, 4128 релігійних організацій. Вона має 45 (+1) монастирів з 130 (-:6) ченцями в них, 2993 (+53) священнослужителі, 16 духовних навчальних закладів з 1118 (+14) слухачами, 26 місій і 9 братств, 36 періодичних видань та 1234 (+2) недільні школи. Кафедральним собором Церкви є Володимирський храм в Києві. УПЦ КП очолює Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет (Денисенко).

Українська Автокефальна Православна Церква має 1220 (+7) релігійних організацій, 67% яких знаходяться у 3-х галичанських областях України. Предстоятель Церкви – митрополит Київський і всієї України Мефодій. Церковну службу в УАПЦ здійснюють 683 (+22) священики. Церква має 7 місій, вісім (+2) монастирів аж з 10 (-2) монахами в них, 301 недільну школу і 7 періодичних видань. Відтак особливого зростання в році 2008-му УАПЦ не мала. Кафедральним собором УАПЦ є Андріївська Церква в Києві.

В Україні, окрім названих, на початок 2009 року діяло ще ряд інших православних спільнот. Так, Російська закордонна православна церква мала 33 свої організації. Відомо, що її предстоятель митрополит Агафангел (не Савін) очолив тих в цій Церкві, хто не погодився на об’єднання із РПЦ Московський Патріархат. Поширені в Україні також різні об’єднання православного коріння. Так, Старообрядницька церква Білокриницької згоди мала в 2008 році у нас 62 організації. До Руської православної старообрядницької церкви безпопівської згоди належало 12 громад, 5 з яких – на Житомирщині. Російська істинно-православна церква об’єднує на цей час 32 організації. Церква Матері Божої Преображенної налічує десь 15 громад. Всі течії православного коріння не мають в Україні своїх навчальних закладів, видань, братств, мають обмежену кількість служителів культу.

Досить активно входить в релігійне життя країни Українська Греко-Католицька Церква. За кількістю релігійних організацій 3732 (+47) вона займає третє місце в Україні. Церковну службу в УГКЦ здійснює понад 2,3 тис. священиків. 92% мережі греко-католиків зосереджено в трьох галичанських та Закарпатській областях. Очолює УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Церква має 106 (+4) монастирів із 1250 (-19) насельниками, 17 місій, 2 братства, 15 навчальних закладів із 1539 (-158) слухачами в них, видруковує 27 газет і журналів, має 1156 недільні школи. Увійшовши антиконституційно у світські школи, Церква скоротила за останні два роки 68 своїх недільних шкіл і проводить катехізацію школярів за рахунок держави. В Києві споруджується повільними темпами (в порівнянні з тим, як будують храми в Галичині) кафедральний собор УГКЦ.

Динамічно розвивається останніми роками й Римо-Католицька Церква України, яку очолює віднедавна привезений чомусь із Польщі архієпископ Мечислав Мокрицький. Церква має 8 навчальних закладів із 569 (-65) слухачами. На сьогодні діють в Україні 1070 (+9) римо-католицьких організацій. Із них: 907 (+6) громад Церкви, 91 монастир із 704 (-2) насельниками в них, 523 (+6) недільні школи. РКЦ має 13 періодичних видань, 559 (+18) священнослужителів, серед яких 251 – іноземець.

Надто інтенсивно розвивається в Україні протестантизм. Він має 8281 релігійну організацію, що становить 24% від загальної цифри релігійних спільнот країни. Серед них: євангельських християн-баптистів ─ 3033, євангелістів – 293, християн віри євангельської (п’ятидесятників) – 2500, свідків Єгови – 1056 (неофіційно – біля 1500), адвентистів сьомого дня – 1059. Громади реформатської церкви є лише в Закарпатті (118). Лютеранські церкви – німецька, українська, інші об’єднання – відповідно мають 40, 43 і 19 громад. Пресвітеріан в Україні нараховують 76 (+4) громад. Всі протестантські церкви мають необхідні управлінські структури, 89 навчальних закладів з біля 9 тис. (-1 тис.) слухачів, налагоджену видавничу діяльність, видруковують 79 (-10) газет і журналів, опанували ефір українського радіо, виходять на телебачення. При громадах діє 4182 (-200) недільні школи, наявна 191 (-2) протестантська місія.

Мусульманських громад в Україні на січень 2009 року нараховувалось 1135 (-3), які розподілені між 5 управліннями, які в Держкомівській статистиці зразка «кам’яного віку» ще не значаться. Найбільше громад у Духовного Управління мусульман Криму – 959. В Україні діє 8 духовних навчальних закладів мусульман із 301 (-23) слухачем, видруковується 7 їхніх газет, працює 124 (-8) п’ятницькі школи.

Іудаїзм має нині у нас шість течій, що налічують 268 (-22) громад. Існує сім іудейських навчальних закладів із 203 слухачами, друкується 29 періодичних видань.

Зростання на наших теренах нових, як для України, різних релігійних течій (насамперед неохристиянських, неоорієнталістських і рідновірських) є відображенням загальних тенденцій нинішньої конфесіоналізації релігій світу. Відтак поява у нас НРТ не є якоюсь випадковістю чи чиїмсь злим умислом. На зміну модерну і в християнстві приходить постмодерн.

Визначити достовірну кількість неорелігійних спільнот в Україні надто складно із-за того, що не всі вони пройшли офіційну реєстрацію із-за їх небажання цього. Деяким з них із незрозумілих мотивів держоргани відмовляють у праві реєстрації, хоч від цього їх діяльність не припиняється, бо ж, згідно законодавства, реєстрація у нас не є обов’язковою. На початок 2009 року за офіційною статистикою зареєстровано 1976 (+81) організацій новітніх релігійних течій (5,73% від загальної мережі країни), зокрема неохристиян – 1705 (+78), неоорієнталістів – 154 (+3) і рідновірів -117 (+1). Серед НТР помітними є спільноти різних харизматичних напрямків (1473 організацій). Вони є переважно в східних та південних областях України. Помітною серед них є Церква Повного Євангелія (635 організацій), Українська Християнська Євангельська Церква (178). Діє також Новоапостольська церква (59 громад), Церква Ісуса Христа Святих останніх днів – мормонів (55), Церква Христа (118). Дещо стабілізувалися неоорієнталістські течії – Товариство свідомості Крішни (46 громад), буддисти (56). Функціонує 109 (-7) громад різних рідновірських напрямів, зокрема 52 – РУНВіри. Серед малочисельних релігійних спільнот України варто назвати Вірменську Апостольську Церкву, яка має 28 (+2) організацій. Центр церкви, очолюваний архієпископом Григорісом, знаходиться у Львові. Проте почалося будівництво вірменського храму і в Києві. Відрадно, що стабілізувалися громади караїмів (їх 13).

Надто велику цифру (316) дає офіційна статистика якихось «окремих незалежних релігійних організацій» ( з них 268 – зареєстрованих і 48 – незареєстрованих). Постає питання: від кого ці організації виявляють свою «незалежність» і якої (такого ж не може бути, щоб ніякої) вони конфесійної орієнтації. Дивує факт якоїсь байдужості тих, хто протягом року не з’ясував природу цих релігійних феноменів.

Складається враження, що статистика в державній установі виготовляється лише для кількісного оперування цифрами, а не з’ясування конфесійних процесів на українських теренах, визначення чинників появи якихось нових течій, їх природи, регіонів поширення і соціально-демографічного портрету їх вірян.

Хоч в 2008 році і зросла кількість духовних навчальних закладів (на 4), але з незрозумілих причин в 2007 році на 2,5 тисяч, а в 2008 році на понад 800 відбулося скорочення кількість тих, хто в них навчається. Статистика кількості громад історичних Церков і кількості священнослужителів засвідчує дефіцит у них кадрів. І водночас маємо незрозуміле зменшення кількості випускників у їхніх же навчальних за4кладах. Замість того, щоб зростала мережа недільних шкіл, які дають можливість релігійним спільнотам організувати духовне навчання своїх вірян, маємо їх скорочення за останні два роки більше як на сотню. Чи ж то розлінилися батюшки навчати своїх вірних релігії (бо ж скорочуються школи переважно у православних і греко-католиків), а чи ж так звані історичні церкви, всупереч положенню Конституції про відокремлення школи від церкви, прагнуть використати готову шкільну аудиторію для своєї просвіти, не рахуючись при цьому із полісвітоглядністю і поліконфесійністю учнів, небажанням декого з батьків навчати їх дітей різним, не відповідним здобуткам науки біблійним оповідям.

Хоч кількість монастирів і збільшилася в останні два роки на 26 одиниць, але не маємо в країні особливого покликання до чернецтва в українських церквах. Лише на 203 осіб зросла кількість їх насельників. В Автокефальної Церкви взагалі ситуація виглядає кумедно: практично на одного ченця один монастир!

2008 рік загалом був успішним для Церкви Московського Патріархату, що не скажеш ні про Київський Патріархат, а тим більше про Автокефальну Церкву. УПЦ МП збільшила кількість своїх громад на 208, мало місце зростання кількості монастирів (на 4) і їх насельників (77). На 241 слухача більше стало в навчальних закладах Московсько-Православної Церкви та й з’явилося 46 нових недільних шкіл. Успіх цей певне пояснюється тим, що в цій Церкві наявна соборноправність, відсутня церковна монархія, успішно працюють різні відділи церковного правління.

Певною мірою стабілізувалося життя в католицьких Церквах – греко-католицькій і римо-католицькій. Близькі цифри до минулорічних у протестантів, мусульман, іудеїв, харизматів, орієнталістів і рідновірів. Ось тільки Церкву Повного Євангелія відзначає протягом останніх трьох років зростання її мережі: 583-613-635. УГКЦ в регіоні її високого поширення все більше утверджується як тоталітарна спільнота. На цей статус прагне УПЦ МП на Півдні і Сході країни. Останньому сприяє діяльність біляцерковних братських структур, що спекулюють на політичних проблемах буття України і вносять напругу не тільки у відносини Православних Церков, а й творять внутрішню опозицію керівництву Церкви, одержуючи мовчазливу підтримку своєї фактично антидержавної, росієфільської діяльності в єпископату Сходу і Півдня України..

Відносини між конфесіями і Церквами в році 2008-му загалом були толерантні, хоч подекуди мали місце протистояння між православними різних церков із-за володіння храмами. Дещо напруженою виявилася релігійна ситуація в Криму, зокрема у відносинах московських православних і кримо-татарських мусульман, останніх – з ваххабітами, десь понад 40 громад яких є вже в АРК, та з хабашістами, як тут називають послідовників мусульманського управління, очолюваного Ахмедом Тамімом.

Не вирішеними для Церков залишилися в 2008 році питання реституції, одержання земельних ділянок, зменшення високих податків та ін. Загалом статистика Держкомнацрелігій нині така, що вона не дає можливості відслідкувати повністю конфесійні зміни в країні, зокрема стан в неорелігійному русі.

Будемо сподіватися, що керівник Державного Комітету України у справах національностей і релігій проф. Олександр Саган допоможе нам одержати статистику реальної релігійної мережі країни з тим, щоб ми разом з Комітетом змогли спрогнозувати тенденції конфесійного життя країни на ближню і дальню перспективу.

Професор Анатолій КОЛОДНИЙ

Advertisements